Сенсоневральна приглухуватість: що це і яка роль генетики
Сенсоневральна приглухуватість – це порушення слуху, яке виникло внаслідок ураження структур внутрішнього вуха або слухового нерву, що передає звукові сигнали в головний мозок. На відміну від кондуктивного типу, пов'язаного з проблемами зовнішнього або середнього вуха, така форма зумовлена ушкодженням слухових рецепторів або нервових шляхів і часто носить незворотний характер, бувши однією з найпоширеніших вроджених вад. За даними міжнародних наукових досліджень, стійка втрата слуху виявляється приблизно в 1-2 новонароджених на 1000 дітей. Близько 50–60% випадків вродженої сенсоневральної приглухуватості мають генетичну природу.
Найчастішою причиною спадкової несиндромальної форми захворювання є мутації в гені GJB2, який кодує білок конексин 26 та забезпечує нормальну передачу сигналів між клітинами внутрішнього вуха й правильне функціонування слухового апарату. Зміни в гені GJB2 спричиняють приблизно 50% випадків аутосомно-рецесивної приглухуватості, причому найпоширенішою в країнах Європи, зокрема в Україні, вважається мутація 35delG.
Аутосомно-рецесивне спадкування приглухуватості, спричиненої мутацією гена GJB2, означає, що обидва батьки – здорові носії зміненої генної копії – не мають проблем зі слухом. Проте, якщо їх дитина успадковує мутантні алелі гена від обох батьків, у неї розвивається вроджена форма патології або спадково обумовлена глухота.
Показання до генетичного обстеження при сенсоневральній приглухуватості
Генетичне тестування рекомендується у випадках, коли існує високий ризик спадково обумовленого порушення слуху або треба уточнити причини вже виявленої приглухуватості:
- Дитина з двосторонньою сенсоневральною приглухуватістю чи глухотою, виявленою під час AABR-скринінгу новонароджених, ОАЕ (отоакустичної емісії). Раннє підтвердження генетичної причини патології необхідно для вибору тактики реабілітації.
- Обтяжений сімейний анамнез: глухота чи приглухуватість у родичів.
- Пари, у яких один або обидва партнери є носіями патогенної мутації в гені GJB2, виявленої раніше під час обстеження, що суттєво підвищує генетичний ризик для потомства.
- Безпліддя чи підготовка до програм ЕКЗ за наявності сімейної історії порушень слуху. У таких випадках рекомендується проведення скринінгу на носійство рецесивної мутації у батьків для оцінки генетичних ризиків.
- Прогресувальна втрата слуху неясного походження молодими пацієнтами, коли клінічна картина не пояснюється інфекційними, травматичними чи ототоксичними причинами.
Медичний факт: до 80% випадків вродженої приглухуватості виявляються при неонатальному скринінгу AABR та ОАЕ, що дозволяє розпочати реабілітацію у віці дитини до 6 місяців.
Методи діагностики спадкової сенсоневральної приглухуватості
Діагностика спадкових форм порушення слуху базується на поєднанні молекулярно-генетичних та аудіологічних методів, що дозволяє точно визначити причину та ступінь ураження слухового апарату:
| Метод діагностики | Сутність методу | Що дозволяє виявити | Коли призначається |
|---|
| ПЛР-аналіз гена GJB2 | Виявлення найпоширеніших мутацій (35delG, 167delT, W24X тощо) | Спадкові форми приглухуватості | Перший рівень генетичної діагностики |
| Аналіз гена GJB6 | Діагностика великих делецій del(GJB6-D13S1830) і del(GJB6-D13S1854) | Мутації локусу DFNB1 | Гетерозиготне носійство мутації GJB2 (другий рівень) |
| NGS-панель генів приглухуватості | Генне секвенування | Мутації DFNB1 та інших генів | У тому разі, коли аналіз на GJB2/GJB6 негативний |
| Сурдологічне обстеження | Консультація сурдолога, отоскопія, функціональна оцінка слуху | Локалізації порушення слуху | При перших ознаках зниження слуху |
| AABR-скринінг новонароджених | Автоматизована реєстрація слухових викликаних потенціалів | Вроджені порушення слухового шляху | У перші дні після народження |
| ОАЕ (отоакустична емісія) | Оцінка функціонування волоскових клітин завитки | Порушення функції внутрішнього вуха | Скринінг немовлят, первинна діагностика |
| Аудіограма при приглухуватості | Дослідження слухового порога на різних частотах | Ступінь і тип приглухуватості | У разі підозри на втрату слуху |
| Тимпанометрія | Оцінка рухливості барабанної перетинки та середнього вуха | Виключення кондуктивної приглухуватості | Для диференціальної діагностики |
| Генетична консультація перед ЕКЗ при приглухуватості | Аналіз сімейного анамнезу та результатів тестів | Ризик передачі патології дітям | При плануванні вагітності, екстракорпорального запліднення |
Важливо знати: у кожної другої дитини зі вродженою сенсоневральною приглухуватістю причиною патології є генетичні зміни, тому поєднання сурдологічного та молекулярно-генетичного обстеження нині вважається золотим стандартом діагностики.
Інтерпретація результатів генетичного аналізу
Аналіз на спадкову приглухуватість у Житомирі інтерпретується лікарем-генетиком з урахуванням клінічної картини та сімейного анамнезу:
| Результат генетичного тесту | Що означає | Ризик для наступного покоління | |
|---|
| Гомозиготна мутація GJB2 (наприклад, 35delG/35delG) | Підтверджує спадкову сенсоневральну приглухуватість або глухоту | Високий ризик передачі патологічного варіанта потомству | |
| Компаунд-гетерозигота (дві різні мутації GJB2 в генотипі) | Підтверджує аутосомно-рецесивну форму захворювання | Високий ризик при носійстві мутацій у партнерів | |
| Гетерозиготне носійство мутації GJB2 | Людина є носієм, але зазвичай не має порушень слуху | 25%, якщо партнер теж є носієм | |
| Мутація в GJB2 + делеція GJB6 | Підтверджує патологію локусу DFNB1 | Підвищений ризик спадкової приглухуватості | |
| Відсутність мутацій у стандартній панелі | Рідкісні варіанти, які не входять у базовий скринінг GJB2/GJB6 | Залежить від типу успадкування | |
Отримані результати використовуються для медико-генетичного консультування, визначення ймовірності повторення патології в родині та під час планування вагітності.
Спадкова приглухуватість та репродуктивне планування: ЕКЗ та ПГТ
У разі підтвердженої спадкової природи сенсоневральної приглухуватості наступний етап – зниження ризику передачі патології потомству за допомогою сучасних репродуктивних технологій:
- ЕКЗ із наступним ПГТ-М при спадковій приглухуватості, спричиненій мутаціями GJB2 (передімплантаційне генетичне тестування моногенних захворювань). Якщо обидва партнери є носіями патогенної мутації гена GJB2, використання такої технології дозволить відібрати ембріони без патологічних генних варіантів і знизити ризик народження дитини зі спадковою глухотою.
- Пренатальна діагностика при природному зачатті, яка використовує інвазивні методи: амніоцентез або біопсію хоріону (CVS) з подальшим аналізом мутацій GJB2 для уточнення генетичного статусу плода.
- Кріоконсервація ембріонів – заморожування до завершення генетичного аналізу, що дозволяє виконати перенесення зародків у порожнину матки лише після підтвердження відсутності патогенних мутацій.
Лікар-репродуктолог координує проведення програми ЕКЗ, контролює етапи стимуляції овуляції, запліднення та перенесення ембріонів, а також забезпечує взаємодію з лікарем-генетиком та ембріологом під час виконання ПГТ-М. Фахівці медичного центру репродукції «Мати та дитина» у Житомирі забезпечують повний цикл ведення пари – від медико-генетичного консультування та обстеження до проведення ЕКЗ, ПГТ-М і перенесення генетично верифікованих ембріонів.
Вiдгуки