Синдром Ді Джорджі: генетична основа і клінічна картина
Синдром Ді Джорджі, також відомий як велокардіофаціальний синдром або CATCH22-синдром, зумовлений мікроделецією — втратою невеликої ділянки довгого плеча 22-ї хромосоми (локус 22q11.2). Ключову роль у патогенезі відіграє ген TBX1, який регулює ембріональний розвиток серця, тимусу, паращитоподібних залоз і піднебіння, тому клінічні прояви зачіпають відразу кілька систем організму.
Найбільш характерним є вроджена вада серця при синдромі Ді Джорджі, особливо конотрункальні аномалії (тетрада Фалло, дефект міжшлуночкової перегородки, загальний артеріальний стовбур). Часто спостерігається імунодефіцит при делеції 22q11 внаслідок гіпоплазії або аплазії тимуса, а також інші прояви:
- гіпопаратиреоз при синдромі Ді Джорджі з гіпокальціємією;
- піднебінно-глоткова недостатність, ущелина піднебіння;
- затримка мовленнєвого розвитку та когнітивні труднощі;
- психіатричні розлади при 22q11, зокрема шизофренія та біполярні порушення.
Особливість синдрому — виражена фенотипічна варіабельність: в одних пацієнтів захворювання проявляється важкими вродженими вадами та значним імунодефіцитом вже у неонатальному періоді, тоді як в інших клінічні ознаки мінімальні та залишаються недіагностованими до дорослого віку.
Показання до генетичної діагностики синдрому Ді Джорджі
Молекулярна діагностика делеції 22q11 призначається за наявності таких показань:
- Вроджені вади серця у дитини, насамперед конотрункальні аномалії (тетрада Фалло, атрезія легеневої артерії, переривання дуги аорти, загальний артеріальний стовбур).
- Гіпокальціємія новонародженого без очевидної причини. Зниження рівня кальцію, що супроводжується судомами або м’язовою гіперзбудливістю, вказує на гіпопаратиреоз — один із характерних проявів синдрому.
- Рецидивні інфекції у дитини (часті бактеріальні, вірусні та грибкові захворювання), що свідчить про первинний імунодефіцит, спричинений гіпоплазією або аплазією тимуса.
- Затримка мовленнєвого та психомоторного розвитку дітей у поєднанні з дизморфією обличчя, дефектами мовлення.
- Психіатричні порушення у підлітків і дорослих (шизофренія, біполярний розлад) у поєднанні з іншими ознаками синдрому.
- Виявлення у плода вродженої вади серця під час ультразвукового скринінгу. У такому разі рекомендується інвазивна пренатальна діагностика 22q11 з наступним хромосомним мікроматричним аналізом.
«Важливе значення має генетичне обстеження пари перед ЕКЗ. Якщо один із батьків є носієм делеції 22q11.2, подружжю показана консультація лікаря-генетика та обговорення можливості проведення преімплантаційного генетичного тестування (ПГТ), що дозволяє знизити ризик передачі синдрому дитині», — підкреслює лікар МЦ «Мати та дитина».
Методи лабораторної діагностики синдрому Ді Джорджі
Аналіз на синдром Ді Джорджі у Житомирі базується на використанні молекулярно-генетичних методів, здатних виявляти мікроделеції, які не видно під час стандартного каріотипування:
| Метод | Можливості методу | Обмеження | Термін виконання |
|---|
| FISH-аналіз 22 хромосоми | виявляє цільову делецію 22q11.2 в 95% випадків шляхом флуоресцентної гібридизації із зондом до ділянки 22q11.2, (підтвердження діагнозу) | не визначає розмір мікроделеції, знаходить лише завчасно відому ділянку та не дозволяє оцінити її точні межі | 10–14 днів |
| Хромосомний мікроматричний аналіз (СМА / array CGH) | виявляє делецію 22q11.2 та інші мікроделеції та дуплікації по всьому геному, визначає їх розмір | більш висока вартість, тривале виконання | 14–21 день |
Як біологічний матеріал для дослідження використовується венозна кров пацієнта, під час пренатальної діагностики — зразки амніотичної рідини або ворсин хоріона (CVS), що дозволяє виявити делецію ще до народження дитини за наявності показань.
Інтерпретація результатів і подальша тактика
Оскільки синдром Ді Джорджі належить до мультисистемних генетичних порушень із високою варіабельністю проявів, результат аналізу завжди інтерпретується у контексті клінічної картини пацієнта. У разі виявлення делеції 22q11.2 необхідна консультація лікаря-генетика для уточнення типу мутації, оцінки сімейних ризиків і формування подальшого плану обстеження. Залежно від клінічних проявів додатково підключаються профільні спеціалісти: кардіолог (при вроджених вадах серця), імунолог (якщо виявлено ознаки імунодефіциту), ендокринолог (при гіпокальціємії, порушенні функції паращитоподібних залоз).
Генетичний ризик для нащадків розраховується залежно від типу спадкування. Делеція 22q11.2 успадковується аутосомно домінантно, тому при виявленні у батька делеції можливість передачі мутації дитині становить 50% за кожної вагітності. Проте на практиці близько 90% випадків є de novo, тобто виникають вперше у дитини та не виявляються у батьків, що суттєво знижує ризик повторного народження хворого малюка у родині за відсутності носійства.
Важливо враховувати фенотипічну варіабельність синдрому. Навіть за наявності однакової делеції клінічна картина значно відрізняється: в одного з батьків-носіїв симптоми можуть бути мінімальними або практично відсутніми, тоді як у дитини спостерігаються важкі вроджені вади та системні порушення.
Якщо виявлено делецію у плода, необхідна мультидисциплінарна пренатальна консультація за участю генетика, акушера-гінеколога, кардіолога та неонатолога. Консиліум дозволяє оцінити прогноз, обговорити можливі наслідки, сформувати план ведення вагітності та пологів з урахуванням потенційних ускладнень.
Синдром Ді Джорджі і репродуктивне планування: ЕКЗ і ПГТ
При підтвердженому носійстві делеції в одного з батьків показано преімплантаційне генетичне тестування (ПГТ). Залежно від клінічної ситуації використовується ПГТ-А при хромосомних аномаліях або ПГТ-М (моногенне тестування чи таргетний аналіз конкретної делеції 22q11.2). Ці методи дозволяють на ембріональному етапі відібрати генетично здорові зародки та перенести їх у порожнину матки.
У разі природного зачаття альтернативою є пренатальна діагностика. У цьому випадку виконується інвазивне дослідження — амніоцентез або біопсія ворсин хоріона з подальшим FISH-аналізом чи хромосомним мікроматричним аналізом (СМА), що дозволяє виявити делецію 22q11.2 на ранніх термінах вагітності.
Особливе значення має генетичне обстеження батьків дитини з підтвердженим синдромом Ді Джорджі. Хоча у більшості випадків делеція виникає de novo, приблизно у 10% пацієнтів вона успадковується від одного з батьків, що суттєво впливає на вибір репродуктивної стратегії. У спеціалізованому центрі репродуктивної медицини «Мати та дитина» медичний генетик, репродуктолог та ембріолог спільно підбирають індивідуальний протокол екстракорпорального запліднення із застосуванням преімплантаційного генетичного тестування, що дозволяє звести до мінімуму ризик народження дитини із синдромом.
Вiдгуки