Сифіліс: лікування у Житомирі

Після потрапляння збудника до організму проходить інкубаційний період, який може тривати від 9 до 90 днів. У середньому перші прояви з'являються через 3 тижні після зараження.

Блідотрепонемна інфекція розвивається послідовно. Спочатку виникає первинний, далі — вторинний сифіліс, після чого захворювання переходить у латентну форму. За відсутності лікування через роки може сформуватися третинний сифіліс із тяжкими ураженнями внутрішніх органів та нервової системи.

Симптоми сифілісу: від шанкру до нейросифілісу

Симптоматика захворювання залежить від тривалості перебування інфекції в організмі та ураження конкретних систем. Лікарі виділяють кілька послідовних стадій розвитку патології, кожна з яких має унікальні клінічні ознаки. 

Первинний сифіліс

Першою ознакою первинного сифілісу зазвичай стає твердий шанкр. Це щільна безболісна виразка в місці проникнення інфекції. Поруч нерідко збільшуються лімфатичні вузли. Особливість полягає в тому, що шанкр загоюється самостійно через 3–6 тижнів, навіть якщо людина не отримує лікування. Саме тому багато хто помилково вважає, що проблема зникла.

«Зникнення твердого шанкру не означає одужання. Навпаки, саме після цього захворювання часто переходить у наступну стадію, продовжуючи розвиватися без належного лікування», — лікар-дерматовенеролог медичного центру «Мати та дитина».

Вторинний сифіліс

На стадії вторинного сифілісу з'являються більш виражені симптоми. Для цього періоду характерні:

• висип на шкірі та слизових оболонках;
• висипання на долонях і підошвах;
• широкі кондиломи;
• випадіння волосся окремими ділянками;
• підвищена втомлюваність;
• збільшення лімфатичних вузлів.

Навіть якщо ці прояви з часом слабшають, інфекція продовжує активно поширюватися організмом. 

Пізні форми сифілісу

Латентний сифіліс не має зовнішніх ознак. Людина почувається добре, однак серологічні аналізи залишаються позитивними. Виділяють ранній латентний сифіліс тривалістю до двох років та пізній, який може зберігатися протягом багатьох років. 

Третинна форма захворювання формується через багато років після зараження. У цей період можуть виникати сифілітичні гуми, серцево-судинний сифіліс та нейросифіліс. Ураження нервової системи здатне проявлятися порушенням пам'яті, координації рухів, чутливості та іншими неврологічними симптомами.

Особливої уваги потребує вроджена форма захворювання. Якщо інфекція передається від матері дитині, існує ризик внутрішньоутробного інфікування, викидня, мертвонародження або народження дитини з тяжкими порушеннями розвитку.

Діагностика сифілісу: серологічні тести та їх інтерпретація

Сучасна діагностика базується на серологічних дослідженнях крові. Для первинного скринінгу застосовують нетрепонемні тести RW RPR VDRL. Попри те, що багато пацієнтів досі використовують термін РВ (реакція Вассермана), у сучасній практиці перевагу надають точнішим методам – RPR або VDRL. Такі аналізи виявляють антитіла до кардіоліпіну та можуть застосовуватися для контролю ефективності лікування. 

Для підтвердження діагнозу використовують трепонемні методи дослідження. До них належать ІФА на сифіліс, РПГА, РІБТ та імуноблот. Їхня особливість полягає в тому, що після перенесеного сифілісу результати часто залишаються позитивними протягом усього життя.

Стандартний алгоритм обстеження передбачає проведення скринінгового тесту RPR або ІФА, після чого результат підтверджується трепонемним дослідженням. Надалі кількісний RPR використовується для моніторингу ефективності терапії.

Коли потрібно пройти обстеження?

Обов'язковий скринінг рекомендований:

• під час планування вагітності;
• перед програмами допоміжних репродуктивних технологій;
• перед ЕКЗ;
• у першому триместрі вагітності;
• за призначенням гінеколога, венеролога або репродуктолога.

Такий скринінг є базовим стандартом безпеки в сучасній репродуктивній медицині. 

Порівняльна таблиця лабораторних тестів

Лікування сифілісу: схеми залежно від стадії

Лікування сифілісу в Житомирі проводиться відповідно до міжнародних протоколів і залежить від стадії захворювання. Основним препаратом залишається пеніцилін. При ранніх формах сифілісу найчастіше застосовується бензатину пеніцилін G, який може вводитися одноразово. Якщо йдеться про пізню або латентну форму хвороби, лікування потребує триваліших схем і кількох введень препарату.

Після початку лікування іноді виникає реакція Яриша–Герксгеймера. Людина може відчути озноб, слабкість, підвищення температури тіла або головний біль. Це не ускладнення терапії, а реакція організму на швидке руйнування бактерій.

Нейросифіліс потребує стаціонарного лікування та внутрішньовенного введення пеніциліну. Після завершення терапії проводиться серологічний контроль. RPR рекомендується виконувати кожні 3–6 місяців для оцінки динаміки титрів антитіл. Також обов'язковим є обстеження статевих партнерів.
У більшості випадків можливе амбулаторне лікування в Житомирі без госпіталізації, якщо стан пацієнта не потребує цілодобового медичного нагляду.

Сифіліс і репродуктивне здоров'я: вагітність, ЕКЗ, наслідки

Сифіліс при вагітності і ЕКЗ потребує особливої уваги. Передача інфекції плоду можлива вже з 16–18 тижня вагітності. Без своєчасної діагностики захворювання може призвести до:

• викидня;
• мертвонародження;
• вроджених вад розвитку;
• інфікування новонародженого.

Саме тому обов'язковий скринінг проводиться під час постановки на облік та повторно в третьому триместрі вагітності. Якщо інфекцію виявили, лікування пеніциліном є безпечним для майбутньої мами та дитини.

Перед початком протоколу репродуктолог оцінює результати лабораторних досліджень. При цьому потрібно пам'ятати, що трепонемні тести можуть залишатися позитивними довічно навіть після повного одужання. Це нормальне явище, яке враховується під час інтерпретації результатів.
У медичний центр репродукції перед програмою ДРТ обов'язково направляють обох партнерів для комплексного обстеження.